Категорія: Статті

У цій статті я продовжу розповідати про те, як вижити під час конфлікту і яким чином можна побудувати взаємодію, щоб з'ясування зміцнювали стосунки, а не руйнували їх (перші два матеріали на тему конфліктів можна почитати тут: http://www.annakharchenko.com/?p=505 http://www.annakharchenko.com/?p=528 ) Отже, як я вже згадувала в попередніх матеріалах, у третій фазі конфліктної взаємодії, або на піку конфлікту, найскладніше про будь-що домовитися і дуже часто розмова переходить у крик. Як правило, кричимо ми вже тоді, коли відчуваємо, що жодні аргументи не допомагають і нас не чують у якомусь дуже важливому питанні. Звісно, це не може слугувати виправданням, якщо людина постійно спілкується на підвищених тонах, і тим...

Своєю попередньою статтею на тему того, як правильно конфліктувати, я відкрила велику тему поведінки в конфліктах (почитати перший матеріал можна тут: http://www.annakharchenko.com/?p=505 ), і коротко розповіла про чотири фази конфліктної взаємодії. Цього разу я розповім детальніше про першу фазу. Отже, якщо Ви виявили себе в найпершій фазі (зародження конфліктної ситуації), то шанси вирішити все полюбовно і бути почутим дуже високі. Що для цього необхідно? По-перше, помітити й визнати свій власний дискомфорт, по-друге - адекватно його комунікувати. Парадоксальним чином, багато хто на цій фазі не робить нічого. Ну, тому що, «не так це й важливо», «та що я, не потерплю?», «навіщо ображати людину»....

Одне з найпопулярніших запитань у психотерапії, яке ставлять клієнти, це запитання «Що робити?» І дуже часто воно пов'язане з труднощами вибору. Ми можемо «застрягти», намагаючись ухвалити рішення з приводу найрізноманітніших питань: чи змінити роботу, або навіть сферу діяльності? Залишитися у стосунках, чи піти? тощо. Як правило, це викликає бурю переживань, у яких не так просто розібратися самотужки. Ба більше, буває, що хоч би яке рішення ми ухвалили, і в тому, і в іншому випадку, можуть бути (або навіть гарантовано будуть) наслідки, які нам не сподобаються. І ось із цим мати справу зовсім не хочеться. Хтось вирішує звернутися за порадою до друзів,...

В цій статті я вам трохи розкажу про найпоширеніші страхи і непорозуміння відносно психотерапії і психологічної допомоги. Послуги психолога стають дедалі популярнішими, але запитань до нас залишається багато. Спробую сьогодні відповісти на деякі з них. №1 «А раптом я дізнаюся про себе щось таке, з чим потім не зможу впоратися?» Це дуже поширений страх. Тому, якщо ви в ньому себе впізнали, пам'ятайте, що ви в цьому не самотні. За своєю суттю, це часто пов'язано з тривогою зіткнутися з чимось дуже великим, страшним і болючим. Чи буває так, що в процесі терапії людина зустрічається з такими переживаннями? Так, буває. Чи буває так, що...

Чому в психотерапії важливо говорити про почуття? Звісно, важливо говорити не тільки про них, але все ж таки це обов'язкова частина процесу, яку нічим не замінити. Річ у тім, що наші почуття маркують наші потреби. Тобто вони нам допомагають помітити, чого ми насправді хочемо. А без цього знання може бути ой як не просто зробити навіть найелементарніший вибір. Коли ми самі не знаємо, що відчуваємо, ми, фактично, не чуємо себе. Тоді будь-яка думка (навіть сторонньої людини) може з легкістю впливати на нашу власну, а життєвий курс змінюватиметься мало не щодня. Адже зовнішні чинники завжди звучатимуть голосніше, ніж ваш внутрішній голос. А буває,...

Багато клієнтів, які приходять до мене в терапію, хочуть позбутися тривоги. Так, ніби це щось не нормальне і чужорідне. Звісно, промоушн стереотипу, що з тобою все нормально тільки якщо ти радісний, успішний і ніколи не скаржишся, зробив свою чорну справу. У таких випадках я розповідаю клієнтові про те, звідки береться тривога, як вона живе в нашому тілі, а також кажу фразу, яку колись почула від однієї американської колеги: тривога виникає тоді, коли для вас щось є важливим, а результат невідомий («Anxiety shows whenever something is important to you and the outcome is uncertain»). Наприклад, у моєму робочому кабінеті стоїть акваріум із...

Коли я запитую клієнтів із симптомами депресії чому вони не діляться з оточуючими тим, що накопичилося всередині, то в багатьох випадках виявляється, що «Я не хочу навантажувати собою когось іще. А коли ділюся, почуваюся винним. Адже в людей і без мене проблем вистачає». Крім почуття провини там ще може бути багато всього, але вина при депресії дуже частий фігурант. Таким чином, власні потреби відсуваються на другий план, а інші люди виявляються завжди важливішими. У підсумку, багато хто задається питанням «Чи не божевільний я?» Бо тримати в собі таку величезну кількість думок, почуттів і переживань виявляється абсолютно непосильно. «Не божевільний» - відповідаю...

У своїх статтях я часто пишу про те, що для стабільних близьких стосунків важливо вміти конфліктувати. Просто тому, що жодна тривала взаємодія без цього не обходиться. Як відомо, конфлікт умовно можна поділити на 4 фази. На першій, початковій фазі, конфліктна ситуація тільки починає зароджуватися, а одна зі сторін може навіть не підозрювати, що щось пішло не так. В ідеалі, якщо людина усвідомлює, що з невеликої хмарності може розвинутися справжнісінька буря, то починає вживати заходів уже на цьому етапі. Звичайно, для цього важливо свої почуття визнавати і помічати потреби, що стоять за ними. Якщо ж ігнорувати те, що відбувається, або довго терпіти,...

Є таке розумне слово - прокрастинація. Або, якщо простіше, то відкладання «на потім» усіляких важливих справ. І боротися з цією штукою може бути ой як не просто. Особливо, якщо немає жорсткого дед-лайна. Ну, або якщо його можна пропустити без жахливих наслідків. На цю тему є чудова TED-talk від Тіма Урбана, де він розповідає про «panic monster», який приходить за кілька днів до страшного дед-лайну, і річна робота робиться за добу. Там ще багато всіляких прекрасних порівнянь, які ви точно оціните. Прокрастинацію також можна розглядати як брак мотивації робити те, що заплановано, в конкретні терміни. І на те може бути кілька причин. Якщо ви...

Якщо ще не винайшли поняття «емоційного серфінгу», то, я думаю, саме час йому з'явитися. Зараз поясню, як я це розумію, але спочатку невелика передмова. От вам коли-небудь хотілося позбутися якогось настирливого почуття? Працюючи з клієнтами в приватній практиці, я часто чую, що людина хоче «перестати злитися/боятися/винуватитись/соромитись» (можете підставити свій варіант). Ми не хочемо відчувати біль, не хочемо, щоб нам було страшно, та й узагалі не прагнемо переживати всякі малоприємні почуття. У принципі, воно й зрозуміло - цілком нормально не мати бажання варитися у важких переживаннях. АЛЕ! Якщо обставини склалися таким чином, що ці неприємні почуття вже й так виникли, а ми...