Чому в психотерапії важливо говорити про почуття? Звісно, важливо говорити не тільки про них, але все ж таки це обов’язкова частина процесу, яку нічим не замінити. Річ у тім, що наші почуття маркують наші потреби. Тобто вони нам допомагають помітити, чого ми насправді хочемо. А без цього знання може бути ой як не просто зробити навіть найелементарніший вибір.
Коли ми самі не знаємо, що відчуваємо, ми, фактично, не чуємо себе. Тоді будь-яка думка (навіть сторонньої людини) може з легкістю впливати на нашу власну, а життєвий курс змінюватиметься мало не щодня. Адже зовнішні чинники завжди звучатимуть голосніше, ніж ваш внутрішній голос.
А буває, що з життєвим курсом усе гаразд – ви ставите зрозумілі цілі й упевнено до них ідете, тільки радості в житті чомусь немає. У цьому разі без дослідження своїх почуттів теж не обійтися. На самому початку терапевтичного процесу, коли я запитую своїх клієнтів про емоційну складову того, що з ними відбувається, багатьом складно описати свій стан: «Нуууу… я навіть не знаю, що відчуваю» – відповідає людина.
Або помічають тільки щось одне – наприклад, тільки образу, або тільки злість. У такій розгубленості можна ходити колами дуже довго і так і не дійти до вирішення тієї складності, яка турбує. Якщо навичка помічати і називати власні почуття не розвинена, то освоїти її без допомоги іншої людини буде щонайменше важко. Ще складніше зрозуміти, що з цим усім добром потім робити. Тому у таких ситуаціях і потрібен психолог.
Адже тільки навчившись чути себе ми можемо обрати той життєвий курс, який веде до щастя.
#Психологиня_Анна_Харченко