Є таке розумне слово – прокрастинація. Або, якщо простіше, то відкладання «на потім» усіляких важливих справ. І боротися з цією штукою може бути ой як не просто. Особливо, якщо немає жорсткого дед-лайна. Ну, або якщо його можна пропустити без жахливих наслідків.
На цю тему є чудова TED-talk від Тіма Урбана, де він розповідає про «panic monster», який приходить за кілька днів до страшного дед-лайну, і річна робота робиться за добу. Там ще багато всіляких прекрасних порівнянь, які ви точно оціните.
Прокрастинацію також можна розглядати як брак мотивації робити те, що заплановано, в конкретні терміни. І на те може бути кілька причин.
Якщо ви чогось не робите, можливо, ви насправді цього не хочете. Наприклад, ви обрали свою роботу не тому, що вона вам подобалася, а тому, що це престижно, або ж приносить хороший дохід. Радості від процесу її виконання у вас особливо не виникає. Відповідно, чекати від себе ентузіазму теж не варто.
Якщо ви чогось не робите, то, можливо, ви не знаєте, як це потрібно робити. Тоді, для початку, важливо знайти того, хто вас навчить. А це вже складне завдання, яке бажано розбити на кроки. Взагалі, всі глобальні завдання краще дрібнити. Буде добре, якщо ви домовитеся з кимось про звітність виконання маленьких кроків. Так з’явиться відповідальність перед кимось ще крім себе, і рухатися вперед стане легше.
Прокрастинацію також може сильно підігрівати перфекціонізм. Наприклад, ви вже знаєте, що навряд чи виконаєте завдання краще за всіх в світі, і вирішуєте відкласти його на пізніше. Адже ідеально все одно не вийде. У підсумку, робите все абияк і в останній момент. Зате потім можна втішати себе думкою про те, що «якби я почав вчасно, мені б не було рівних».
З кожною з цих причин розібратися не так просто. Особливо, якщо робити це самостійно. Але дещо все ж таки зробити можна.
По-перше, не забувайте ставити собі запитання: чи дійсно я цього хочу? Якщо відповідь «так», то переходьте до наступного пункту.
Як я вже згадувала вище, подрібнюйте великі завдання на маленькі кроки. При цьому важливо не випускати з уваги велику мету. Може виявитися дуже ефективним методом домовитися з кимось про звітність. Наприклад, коли ви раз на тиждень зідзвонюєтеся і ділитеся тим, що зробили.
Обов’язково винагороджуйте себе за те, що виконували завдання за заданим вами ж графіком!
І ще: не судіть себе суворо, коли прокрастинація траплятиметься. А траплятися вона буде. Ось, наприклад, потрібно було виконувати робочі завдання, а хтось сів і написав статтю про прокрастинацію. Хоча, чесно кажучи, написати в блоґ все ж таки входило в сьогоднішні плани 😉
Ваша #Психологиня_Анна_Харченко