У цій статті я продовжу розповідати про те, як вижити під час конфлікту і яким чином можна побудувати взаємодію, щоб з’ясування зміцнювали стосунки, а не руйнували їх (перші два матеріали на тему конфліктів можна почитати тут:
http://www.annakharchenko.com/?p=528 )
Отже, як я вже згадувала в попередніх матеріалах, у третій фазі конфліктної взаємодії, або на піку конфлікту, найскладніше про будь-що домовитися і дуже часто розмова переходить у крик. Як правило, кричимо ми вже тоді, коли відчуваємо, що жодні аргументи не допомагають і нас не чують у якомусь дуже важливому питанні.
Звісно, це не може слугувати виправданням, якщо людина постійно спілкується на підвищених тонах, і тим паче не виправдовує хамство на адресу одне одного. І водночас це дає можливість помітити, що вашому співрозмовнику чогось відчайдушно бракує, і подивитися на ситуацію під іншим кутом.
Звичайно, найскладніше на цьому етапі – вміння дистанціюватися від того, що відбувається, і видихнути, щоб діалог став можливим. Дистанціюватися – не означає кинути співрозмовника посеред діалогу. Або, якщо вже ви вирішили взяти паузу – варто повідомити про це вашого партнера в прийнятній формі (“Мені зараз потрібен час, щоб охолонути. Давай продовжимо нашу розмову тоді-то”).
Пауза може дуже позитивно вплинути на процес з’ясування стосунків і дасть змогу не наговорити того, що потім буде складно забути і пробачити.
З іншого боку, якщо ви щоразу йтимете (навіть попередньо про це повідомивши), а потім ігноруватимете той факт, що важлива розмова так і не відбулася – найімовірніше, це збільшуватиме дистанцію між вами.
Буває, що такий спосіб навіть перетворюється на маніпуляцію: мовляв, «це ж ти сам/сама мене довів/ла і я не можу з тобою далі розмовляти». Такий підхід називається ігноруванням і є формою емоційного насильства. Тому обовʼязково повертайтесь до розмови тоді, коли домовились.
Для того, щоб навчитися витримувати напругу конфлікту й адекватно поводитися в ньому, необхідно вчитися розпізнавати свої почуття і комунікувати свої потреби нашому партнеру. Часто в процесі з’ясування стосунків ми помічаємо тільки те переживання, яке представлене найяскравіше.
Наприклад, що ми сердимось, або, що нам страшно. І коли це нас затоплює, то може здаватися, ніби нічого іншого з нами не відбувається. За фактом, це ніколи не буває стовідсотковою правдою. І коли напруження спадає, то виявляється, що нам ще й боляче від того, що нас не почули. Або ми розчаровані, бо наші очікування не виправдалися. І ще багато всього.
Звісно, весь набір переживань присутній і в момент конфлікту. І що уважніше ми будемо до себе в цей момент, то продуктивнішою буде розмова. Це допоможе говорити про себе, замість того, щоб звинувачувати іншого. Адже наші почуття завжди сигналізують про незадоволені потреби, і коли ми краще пізнаємо себе, то з більшою ймовірністю можемо пояснити іншому, чого нам від нього хотілося б.
Ну, і, не забувайте дихати, звісно. Напруга завжди зростає, коли збивається дихання. Тому користуючись техніками заземлення (коли ви звертаєте увагу на своє тіло, на те, що під ногами є опора, і пам’ятаєте про розмірене дихання), шанси зберегти рівновагу завжди підвищуються.
#Психологиня_Анна_Харченко