Якщо ще не винайшли поняття «емоційного серфінгу», то, я думаю, саме час йому з’явитися. Зараз поясню, як я це розумію, але спочатку невелика передмова. От вам коли-небудь хотілося позбутися якогось настирливого почуття? Працюючи з клієнтами в приватній практиці, я часто чую, що людина хоче «перестати злитися/боятися/винуватитись/соромитись» (можете підставити свій варіант).
Ми не хочемо відчувати біль, не хочемо, щоб нам було страшно, та й узагалі не прагнемо переживати всякі малоприємні почуття. У принципі, воно й зрозуміло – цілком нормально не мати бажання варитися у важких переживаннях. АЛЕ! Якщо обставини склалися таким чином, що ці неприємні почуття вже й так виникли, а ми продовжуємо їх ігнорувати, або ж з ними боротися, то наслідки будуть сумними. І ось чому.
По-перше, щойно ми починаємо щось пригнічувати, це «щось» зростає в геометричній прогресії. По-друге, вся наша увага зосереджується навколо того, про що ми так відчайдушно намагаємося перестати думати. Те, що ми ігноруємо, починає ломитися до нас у свідомість. Коротше, якщо ви пробували ці способи, то, напевно, знаєте, що вони вельми сумнівні, і не обходяться без значних втрат у вигляді сну і щоденних простих радощів.
Проблема полягає в тому, що ігнорування або ж боротьба з почуттями часто бувають єдиними способами в нашому арсеналі, які ми використовуємо, щоб якось впоратися. А інших ми просто не знаємо. То чи можливо мати справу з почуттями? Так! І тут я якраз хочу запропонувати концепцію емоційного серфінгу.
Ви напевно бачили, як серфери майстерно зберігають рівновагу навіть на гігантських хвилях. А тепер уявіть, що ваші почуття – це ті самі хвилі. Якісь із них по-більше, якісь по-менше. Іноді трапляється затишшя (з мого досвіду – рідко), а іноді хвилі бувають у два людські зрости й лякають нас своєю силою. Але якими б вони не були, у нашій владі освоїти мистецтво серфінгу на власних хвилях почуттів.
Отже, наводжу коротку інструкцію, яка допоможе вам це зробити:
По-перше, дайте своєму почуттю бути. Це може вийти не відразу і в цій справі важлива практика. Найчастіше, щойно ми щось відчули, ми клеїмо ярлик «добре»/«погано». Наприклад, щойно позаздрив – одразу спрацювала сигнальна лампочка «погано» – одразу ж накрився хвилею сорому. Так ось, на цьому етапі важливо навчитися спостерігати за почуттям, що виникло, і не поспішати його оцінювати. Почуття не рівноцінне дії! От якби ви позаздрили красивій машині сусіда і подряпали її цвяхом, бо «нема чого випендрюватися» – це вже зовсім інша історія.
По-друге, коли за почуттями спостерігаєш, то помічаєш, що вони приходять і йдуть, так само, як хвилі (за умови, що дотримано пункт перший). Це знання дає змогу справлятися навіть із найважчими переживаннями. Жодне почуття не триває вічно! Головне, за нього не чіплятися. Із цього випливає пункт номер три.
По-третє, якщо почуття неприємне (наприклад, ви хворієте і боїтеся за своє здоров’я), то його важливо не посилювати. Якби наша фантазія працювала так само завзято, коли йдеться про щось радісне, як це відбувається, коли ми малюємо собі в голові катастрофи, ми б були набагато врівноваженішими.
По-четверте, не намагайтеся втримати почуття. Найчастіше ми намагаємося це зробити, коли відчуваємо задоволення або радість. Знаєте, як можна заслухати до дірок улюблену пісню, аж поки від перших акордів не стане нудити? Так само можна пересититись хорошим, душевним спілкуванням. Щоб пережити приємність нової зустрічі, важливо вчасно попрощатись.
Звичайно, про емоційний серфінг легше написати, ніж зробити, і тут важлива постійна практика. А для освоєння гігантських океанських хвиль, які можуть бути не зразу до снаги, завжди можна звернутися по професійну допомогу.
Загалом, ловіть хвилю! І вдалого вам серфінгу.
#Психологиня_Анна_Харченко