У своїх статтях я часто пишу про те, що для стабільних близьких стосунків важливо вміти конфліктувати. Просто тому, що жодна тривала взаємодія без цього не обходиться.
Як відомо, конфлікт умовно можна поділити на 4 фази. На першій, початковій фазі, конфліктна ситуація тільки починає зароджуватися, а одна зі сторін може навіть не підозрювати, що щось пішло не так. В ідеалі, якщо людина усвідомлює, що з невеликої хмарності може розвинутися справжнісінька буря, то починає вживати заходів уже на цьому етапі. Звичайно, для цього важливо свої почуття визнавати і помічати потреби, що стоять за ними. Якщо ж ігнорувати те, що відбувається, або довго терпіти, сподіваючись, що інший сам про все здогадається і все виправить, розчарування і буря будуть неминучі. Якось я почула від клієнтки, що найкраща стратегія в близьких стосунках – це терпіти і мовчати. Чи треба говорити, що своїм сімейним життям вона була вкрай не задоволена.
У другій фазі конфлікту – у фазі підйому – між людьми починає зростати напруга і вже можлива відкрита конфліктна взаємодія, а шанси полюбовно все розв’язати знижуються в 2 рази, падаючи з 92% до 46%. І якщо на цьому етапі люди ще не кажуть одне одному зовсім вже жахливі речі, то в третій фазі – на піку конфлікту – можна легко впасти у взаємні звинувачення. Що цікаво, працюючи з парами, я помічаю, що кожен із них у цій фазі вважає, що правий на всі 100%. І якщо дивитися зі своєї дзвіниці, загалом, так і є. Саме з цієї причини шанси домовитися про щось конструктивне стають нижче 5%. Адже про точки зору можна сперечатися нескінченно і до хрипу.
На завершальній, 4-й фазі, напруга спадає, а шанси домовитися і почути одне одного знову зростають (до 20%). Чому не вище? – запитаєте ви. Тому що, як то кажуть, осад залишився. А оскільки ламати – не будувати, то на відновлення довіри і близькості може піти велика кількість часу і зусиль.
То як же поводитися в конфлікті? Це залежить від того, в якій фазі конфлікту ви перебуваєте, і на скільки впевнено себе почуваєте під час конфліктної взаємодії. Цього разу я дам загальні рекомендації, а в майбутніх статтях сфокусуюсь на окремих фазах.
По-перше, важливо зізнаватися самому собі в тих ситуаціях, які не влаштовують. Ваша увага до власних почуттів і потреб, про які ці почуття говорять – перший крок у цьому напрямку. Можна скільки завгодно намагатися закривати очі на своє невдоволення, але воно все одно знайде вихід. І часто не найприємніший (істерика, хвороба, апатія тощо). Тому краще цю справу очолити, замість того, щоб ігнорувати.
По-друге, важливо вчитися витримувати напругу конфлікту. Це дасть вам змогу не тікати від важливих (часом навіть необхідних) розмов і з’ясувань. Також це врівноважить пориви прояснити все і негайно. Часом, важлива розмова відбувається в кілька етапів, і на кожному з них варто зберігати рівновагу. У напрацюванні такої стійкості може допомогти психолог.
По-третє, коли вас щось не влаштовує, важливо говорити про себе і свої переживання. Інакше високі шанси, що те, що ви говорите, звучатиме як звинувачення або ж претензія. У таких випадках добре допомагає популярне «я-повідомлення»: «Коли ти робиш … я відчуваю … І мені хотілося б, щоб ситуація змінилася ось таким … чином». На таке послання набагато складніше образитися, ніж на щось на кшталт «Усі твої друзі – нездари» або «Ти ніколи не проводиш зі мною час».
Також важливо знати, що тільки коли людина відчуває, що її почули, вона здатна почати сприймати іншого. Саме тому сперечатися про принципові позиції – свідомо програшний варіант для обох сторін конфлікту. А вміння вислухати співрозмовника стає ключем до позитивних змін.
Чи можливо домовитися в будь-якій ситуації, маючи перелічені вище знання та навички? Ні. Тому що бажання досягти консесусусу і почути один одного має виходити від обох сторін. Ба більше, буває так, що людина просто не здатна дати вам те, чого ви від неї хочете. І тим не менше, маючи емоційну рівновагу під час конфліктної ситуації, чуючи свої почуття і розуміючи потреби, можна значно підвищити якість свого життя і досягти нового рівня близькості з людьми, які вам важливі.
#Психологиня_Анна_Харченко