Місяць: Вересень 2020

Є такий вислів англійською мовою «touched out». Він означає, що в людини вже не залишилося сил, щоб її торкались. Цей феномен найчастіше відчувають мами з маленькими дітьми. Наприклад, коли дитина цілодобово не хоче злазити з рук. Або коли протягом дня маму потрібно помацати багато разів. Іноді кількість контакту стає такою, що мама відчуває себе «touched out» до такої міри, що сил уже зовсім не залишилося. Особливо сильно цей феномен проявився для мам під час жорсткого карантину. Адже коли не можна вийти навіть на дитячий майданчик і всі розваги треба шукати вдома, це неймовірно важко. У цей період мені дуже хочеться підтримати жінок,...

Дуже часто на психотерапію приходять у стані кризи. Словом, коли щось «горить». Загалом, це дуже правильне рішення. Особливо, якщо ви вже все перепробували (і книжки із самодопомоги читати, і з друзями проблему обговорювати, і, може, навіть на якісь тренінги ходити). Тим паче, що терапевтична допомога ніяк не замінює друзів, а друзі не можуть замінити терапію. Але у всяких техніках самодопомоги є один суттєвий мінус - це не те ж саме, що спілкування з іншою живою людиною. І техніки не здатні говорити до вас так, як це може зробити хтось, хто вас дійсно знає. Але сьогодні про інше. Як на мене, дуже...

Часто буває так, що вибачитися вельми не просто. А знайти для цього хорошу форму - ще складніше. У своїй книжці «Чому б не вибачитися?» доктор Гаррієт Лернер вивела 9 показників справжнього вибачення. Отже, справжнє вибачення: 1. Не містить у собі прийменника «але». 2. Сфокусоване на дії, а не на тому, як відповіла інша людина. 3. Включає в себе пропозицію відшкодування/компенсації шкоди, яка відповідає ситуації. 4. Говориться по справі (без перебільшень). 5. Не фокусується на тому, хто винен більше, або хто почав. 6. Передбачає, що ви докладете всіх зусиль, щоб ситуація не повторилася. 7. Не служить мовчанню. 8. Не приноситься з метою, щоб людина відчула себе краще, якщо є ймовірність, що...

Усі ресурси для розв'язання проблеми знаходяться в поточному моменті. Але наш доступ до «тут і зараз» може бути обмежений. Так трапляється внаслідок складних ситуацій, коли наших внутрішніх сил недостатньо, а зовнішня підтримка відсутня. І тоді ми ніби заморожуємося, роблячи місцеву анестезію. Як локальне рішення це може бути єдиний доступний спосіб. Але, якщо далі із ситуацією не розбиратися, таке рішення може накласти серйозний відбиток на ваше подальше життя. Це призводить до різних наслідків. Наприклад, людина може почати ігнорувати своє тіло. Адже п'ять років тому, до пологів/травми/поки не виповнилося 40, воно виглядало зовсім по-іншому. І «коли все стане як було», або відповідатиме ідеальній...

Мені здається, «досить добре» стало особливо актуальним у карантинний період. Спостерігаю, що для багатьох та сама кількість завдань стала забирати більше енергії. Стало необхідним частіше брати паузи, а тим часом кількість роботи для багатьох зросла. Для тих, у кого є діти, додався ще й додатковий стрес-фактор у вигляді менеджменту їхнього онлайн навчання, до якого наша освітня система виявилася зовсім не готовою. З урахуванням того, що все перераховане вище відбувається для багатьох на зовсім невеликих квадратних метрах із відсутністю можливості регулярно виходити з дому і провітрювати голову, від напруги може іскрити. Чи можна погіршити ситуацію ще більше? Звичайно, так! Наприклад, спробами вимагати від...

«За кожною конкуренцією стоїть маса потреб, далеко не пов'язаних із перемогою», - вірно зауважує моя супервізорка. Буває, ми конкуруємо заради самого процесу. У ньому може бути багато драйву та енергії. Буває, для того, щоб заявити про себе. Буває, щоб стати помітними. І якщо вступати в конкуренцію (а тим більше її вигравати) далеко не завжди потрібно, то витримувати конфронтацію, безумовно, важливо. Адже в житті не часто бувають ситуації, коли всі обставини склалися настільки сприятливо, що немає жодної потреби озвучувати свої бажання й потреби (тобто коли їх вгадали, і дали вам саме те, чого так хотілося). Найчастіше вам потрібно, як мінімум, озвучити те, що хочеться,...

«Любити себе - це взагалі як?» Мабуть, це одне з найважливіших запитань, які виникають на терапевтичних сесіях. Відповіді за мотивами роботи з клієнтами. Любов до себе - це: 💓 Давати собі право на помилку. Бути на своєму боці (не добивати себе осудом), коли соромно/страшно/боляче. Говорити тверде «ні» тим ситуаціям/людям, які вам не підходять. Бути за себе, коли щось не вийшло. Помічати своє тіло і його потреби (фізичний стан здоров'я, харчування, відпочинок, комфорт тіла протягом дня тощо). Помічати свій емоційний стан і піклуватися про нього (психотерапія, медитація тощо). Робити те, що дійсно подобається. Йти на зміни, коли відчуваєш, що для тебе це правильно і важливо, навіть якщо не зустрічаєш зовнішньої підтримки. Обирати...

З терапією онлайн я знайома давно і близько. Хоча б тому, що велика кількість моїх клієнтів живе не в Україні. І, в цьому сенсі, карантин не багато чого для мене змінив у контексті роботи. Але на цьому тлі трапилося багато дискусій про ефективність і доцільність онлайн формату загалом. Чи відрізняється онлайн від офлайн зустрічі? Безумовно, так. По-перше, в офлайні я бачу людину повністю. У цьому сенсі набагато легше залишатися уважною до змін стану клієнта і його тілесних реакцій на те, що відбувається. А робота з тілом у терапії важлива. По-друге, інтенсивність реакцій і переживань в офлайн-терапії буде, як правило, вищою (хоча не завжди)....

Чи йдеться про кохання у стосунках, у яких люди обговорюють шлюбний контракт? Багатьох досі дуже обурює або ображає, коли партнер намагається заговорити на цю тему. Адже якщо ви кохаєте одне одного, як можна планувати розлучення?! Взагалі, в темах, які зачіпають фінансові аспекти, є багато сорому і провини. Від цього величезна кількість пар не здатні відкрито говорити про гроші і все що з ними пов'язано. А тим часом, тема фінансів входить у топ-3, чому пари сваряться і розлучаються. Я вже не раз писала про це, і напишу ще. До винаходу антибіотиків довгим шлюбом вважався союз, який протримався аж цілих 7 років. А...

або чому постраждала сторона не полишає агресора? Здавалося б, рішення очевидне. Але безліч людей залишаються у згубних стосунках з явними ознаками різних форм насильства, незважаючи ні на що. Чому виходить саме так? У своїй книжці «Ілюзія кохання» Девід Селані чудово описує, як саме формується подібний патерн. Ще в 1940 роках психоаналітик Фейрбейрн висунув теорію про «повернення до поганого об'єкта». Річ у тім, що в ранньому віці діти сприймають батьків або тотально поганими (наприклад, коли ті їм щось забороняють), або тотально хорошими (коли вони їх обіймають, дбають тощо). Дуже важливо, щоб врешті-решт ці два полюси поєдналися у свідомості дитини. Саме так формується реалістичне...