Усі ресурси для розв’язання проблеми знаходяться в поточному моменті. Але наш доступ до «тут і зараз» може бути обмежений. Так трапляється внаслідок складних ситуацій, коли наших внутрішніх сил недостатньо, а зовнішня підтримка відсутня. І тоді ми ніби заморожуємося, роблячи місцеву анестезію. Як локальне рішення це може бути єдиний доступний спосіб. Але, якщо далі із ситуацією не розбиратися, таке рішення може накласти серйозний відбиток на ваше подальше життя.
Це призводить до різних наслідків. Наприклад, людина може почати ігнорувати своє тіло. Адже п’ять років тому, до пологів/травми/поки не виповнилося 40, воно виглядало зовсім по-іншому. І «коли все стане як було», або відповідатиме ідеальній картинці в моїй голові, я почну звертати на себе увагу. І, звісно, себе любити. Проблема полягає в тому, що «як було», вже точно не буде. А приведення себе в гарну фізичну форму може виявитися ніяк не пов’язаним із рівнем любові до себе.
Зміни відбуваються з нами постійно і залежать не тільки від якихось великих і важливих подій. Зміни – це здорова даність життєвого процесу. Роком пізніше ми, в будь-якому разі, будемо не такі, як сьогодні. І це нормально. Але це не означає, що ми не можемо робити своє життя кращим, якщо нам так хочеться. АЛЕ! Для цього доведеться мати справу з тим, що є сьогодні. А коли ми реалістично дивимося на всі вихідні дані, ми помічаємо більш цілісну і повну картину себе. А там, крім того, що нам так сильно не подобається, є ще багато іншого. Найчастіше прекрасного, яке ми ніяк не могли помітити, нескінченно відволікаючись від тут і зараз.
#психологиня_анна_харченко
#психологія_життя