Дуже часто на психотерапію приходять у стані кризи. Словом, коли щось «горить». Загалом, це дуже правильне рішення. Особливо, якщо ви вже все перепробували (і книжки із самодопомоги читати, і з друзями проблему обговорювати, і, може, навіть на якісь тренінги ходити). Тим паче, що терапевтична допомога ніяк не замінює друзів, а друзі не можуть замінити терапію. Але у всяких техніках самодопомоги є один суттєвий мінус – це не те ж саме, що спілкування з іншою живою людиною. І техніки не здатні говорити до вас так, як це може зробити хтось, хто вас дійсно знає.
Але сьогодні про інше. Як на мене, дуже важливо затриматися в терапії, коли «пожежу» вже загасили. У цій частині починається робота на ваш ресурс і стійкість. Звісно, завершитися ви вільні коли забажаєте. Але працювати над собою зі стану, коли загалом ви почуваєтеся вже непогано, може виявитися куди цікавіше і продуктивніше.
Адже коли, наприклад, у вас нестерпно болить живіт, навряд чи ви здатні думати, як би вам зробити своє життя щасливішим і цікавішим. Ви вирішуєте поточну гостру проблему. Так і психотерапія – спочатку адресує те, що болить найсильніше. І тільки після цього можливо помітити щось ще. Замислитися про якість свого життя та інші (не критичні) зміни, які зроблять його багатшим, можливо тільки на цьому етапі. Не втрачайте такої можливості!
#психотерапія_анна_харченко