У нашій країні стає все більше людей з інвалідністю (на жаль). І все більше звучить тема важливості адекватного сприйняття інвалідності нашим суспільством. Дехто з публічних людей навіть говорить про обурення тим, що помічає як на їх друзів з набутою через війну інвалідністю намагаються не дивитись на вулиці. А я обурююсь, що народ обурюється так активно тільки зараз.
Адже якщо ти людина з явною інвалідністю
Тобі задаватимуть питання, чи все ти спробував, щоб інвалідності позбутись (читай – вилікуватись, навіть якщо це незворотня травма, а не хвороба).
Говоритимуть, що «просто треба вірити, і все налагодиться».
Питатимуть, чи віриш ти в Бога і які монастирі з чудодійними іконами відвідуєш.
Даватимуть пʼять гривень, якщо ти Боже збав зупинився відповісти на телефонний дзвінок біля входу в супермаркет (ну, бо чого там ще людині на візку стояти, правда?).
Намагатимуться всунути брошурку про прихід мессіі, бо тобі ж явно треба рятувати душу.
Говоритимуть до твого супроводжуючого по питаннях, які озвучуєте ви про себе, ігноруючи з вами зоровий контакт.
Радитимуть не народжувати, бо це тільки всім оточуючим морока.
Дивуватимуться, що ти не хочеш лізти без черги, і говоритимуть, що «та ви просто зла, того вас Бог на візок і посадив».
Проситимуть помолитись за якогось родича (бо мабуть юродиві, типу тебе, мають прямий доступ до всевишнього).
Не пускатимуть в ресторан, бо «наш заклад не для вас».
Припускатимуть, що ти працюватимеш психологом виключно з людьми з інвалідністю (ну, бо хто тебе ще захоче?).
Рекомендуватимуть попити чудодійні біодобавки для зцілення.
Проситимуть не переходити дорогу, бо це поганий знак (очевидно, набагато гірший за бідолашних чорних котів, бо коли тобі дорогу переїхала людина на візку, ти точно зламаєш собі хребет, не інакше).
Всі випадки крім останнього взяті із особистого досвіду авторки. То ж я точно знаю, скільки гівна тобі доведеться вислухати, якщо у тебе явна інвалідність. Звісно, для притомних людей цей текст звучить відверто дико, та ви здивуєтесь дізнатись, що така поведінка зовсім не рідкість. І знатимете, якою важливою є людяність та обізнаність у питаннях спілкування з людьми з інвалідністю. Бо ж, в решті решт, до тих з нас, кому пощастить дожити, прийде старість. І в ній жодної страхівки від інвалідності і неприємних раптовостей зі здоровʼям немає. Окрім людяності і притомного сприйняття обмежень. І якісного обовʼязкового медичного страхування 🙂 та про нього іншим разом.