Я обожнюю роботу з парами. Мабуть, наразі це одна з моїх найулюбленіших форм психотерапії. Більшість пар, які приходять, налаштовані на тривалу роботу. І це просто неймовірно: бачити і супроводжувати непростий і по-своєму унікальний шлях, яким ідуть двоє людей.
Різниця між тим, з чого починаєш, і куди приходиш за кілька місяців (а тим більше – за рік) роботи з парою – разюча. Адже коли ми вчимось говорити і чути іншого, а також починаємо бачити істинний предмет конфлікту, напруга, що накопичувалась роками, помітно зменшується. А це вже те місце у стосунках, коли можливо побачити не тільки накатану колію взаємних образ, а й глибину почуттів одне до одного та цінність кожного в парі.
Часом я чую міф, що на сімейну терапію ходять щоб розлучитись. І з досвіду знаю, що це найбільша брехня, яку тільки можна вигадати. Звичайно, бувають випадки, коли пара звертається по допомогу запізно: вже після моменту, коли всередині щось вмерло назавжди. Але навіть у цих обставинах розійтись можна дуже по-різному, і завершити стосунки з різним емоційним фоном. Буває навіть так, що твердий намір розлучатись трансформується у новий етап стосунків між цими двома людьми.
Я завжди переживаю це як великий привілей – супроводжувати такі різноманітні, часом болючі, а часом – натхненні, але у будь-якому разі завжди щирі людські подорожі.
#психологиня_анна_харченко