В Празі невисокі будинки. І під’їзди на невелику кількість квартир. Номери на будинках червоні і сині. Червоні – це кадастрові номери присвоєні будинкам під час забудови. І починаються вони від центру. Сині номери почепили німці, щоб рахувати було легше. Як частка історії лишились і ті, і інші.
А от на квартирах номери не пишуть. Звичайно ж, вони присвоєні, але на дверях і домофонах виключно імена та прізвища. І це прекрасно. Такий маленький, але такий значущий крок протидії знеособленню.
Для того, щоб створити образ ворога, необхідно максимально узагальнити людей в сіру масу. І щоб дати собі внутрішній дозвіл винищувати націю, треба стерти персоналії. Тоді можна почати полювання на ефемерних «бандерівців». Адже цілком конкретну Надію Іванівну 65ти років застрелити якось не дуже героїчно.
Бачити конкретних людей і їх історії – спосіб лишитись людьми в нелюдських обставинах війни. А в більшості випадків – навіть спосіб війні запобігти. Але для цього має бути розвинена рефлексія і критичне мислення. І зараз як ніколи важливо його розвивати і підтримувати