Днями мені прийшло нове інвалідне крісло, зроблене за індивідуальним замовленням (фантастика, яка стала нарешті можливою в Україні абсолютно безкоштовно). Раділа я так, ніби всі свята в році трапилися одночасно.
Уявіть, що у вас є всього одна пара взуття. Вона має вам подобатися, чудово сидіти, пасувати до різного одягу. Одним словом – бути ідеальною. Адже це не тільки ваш комфорт, це ще й аксесуар, який завжди з вами. Саме так я дивлюся на своє крісло сьогодні.
Але так було не завжди. Пам’ятаю, як 8 років тому мені приїхало нове інвалідне крісло. Чоловік його збирав, а я ридала без зупинки 40 хвилин. Із кріслом був порядок. Зі мною – ні. Дуже не хотілося визнавати, що воно мені в принципі потрібне. І поки я цей факт ігнорувала (а робила я це досить успішно багато років поспіль), я не могла забезпечити собі належний комфорт і красу.
Адже щоб це змінити, довелося б визнати, що моя реальність передбачає пересування в інвалідному кріслі, а не на своїх двох. І навряд чи це коли-небудь зміниться.
Приймати те, що не можеш змінити – одне з найскладніших завдань, які нам зустрічаються на шляху. У кожного з нас у житті є те, що ми хотіли б переробити, поміняти, викинути, але це неможливо. І ігнорування таких ситуацій відрізає нам доступ до безлічі ресурсів. Адже тільки визнавши реальність як є, ми можемо відчути себе краще. Тоді наше життя будується не навколо фантазії про те, як могло б бути, «якби не». У нас з’являється шанс зробити його прекрасним уже зараз, прийнявши те, що є.
Не думаю, що мені вдалося б це зробити тією мірою, якою це вийшло, якби не психотерапія. І сьогодні, працюючи психологинею, я з радістю допомагаю своїм клієнтам вчитися розрізняти, що можна змінити, а що ні, а також справлятися з емоціями щодо ситуацій, які змінити ніяк неможливо, хоч і дуже хотілося б.
І хоча змінити ситуацію можна не завжди, перестати страждати і частіше відчувати щастя – цілком реалістична задача.
Приходьте! Йти складний шлях удвох завжди легше.
#психологиня_анна_харченко