Це переживання знайоме кожному. Воно виникає в реальних або уявних ситуаціях, у яких людина вважає, що діє погано (або не діє, і це теж погано) по відношенню до себе, або іншого. Що таке «добре» і що таке «погано» ми дізнаємося в ранньому віці від батьків, або ж від тих, хто нас виховує.
І, звісно, разом із корисними посланнями, які допомагають нам соціально адаптуватися (наприклад, «бити Марійку відерцем для пісочку – це погано»), ми отримуємо ще пригорщу установок, які можуть нам заважати. Хтось засвоює послання, що піклуватися потрібно завжди про інших, а про себе вже як вийде. І щойно така людина намагається зробити щось для себе – зазвичай, уже в дуже вигорілому стані – вона моментально відчуває провину.
Або, наприклад, спостерігаючи скандали батьків, щоб якось пережити страх і безпорадність, дитина починає відчувати провину. У цьому разі в цього почуття є ще зворотний бік – відчуття контролю. Якщо я винен, значить, можу щось зробити, і батьки помиряться/мама заспокоїться/тато перестане кричати тощо. У дорослому віці це може призвести до спроб нести відповідальність за інших дорослих людей і часто маркує співзалежні стосунки.
Таким чином, почуття провини може стати не тільки регулятором небажаної поведінки, а й засобом для самоїдства і маніпуляцій. Це призводить до того, що в дорослої людини може регулярно виникати конфуз на тему того, що і кому вона винна, і в чому ж вона реально винна. Різні психологічні підходи по-різному працюють із цим переживанням. Гештальт-терапія досліджує, що стоїть за цим почуттям. Яку функцію воно для мене виконує? Що воно мені дає? За ним криється цілий спектр переживань, який можна виявити з допомогою психолога.
Як згадувалося вище, провина може давати відчуття контролю. У співзалежних стосунках почуття провини може також бути способом постійно в цих самих стосунках залишатися (тобто є клеєм, який все утримує). Дуже часто ми мучимося почуттям провини «про всяк випадок» – коли не дуже зрозуміло, де закінчується наша зона відповідальності.
У певному сенсі це може додавати відчуття «я хороша людина, раз переживаю». Хоча, за фактом, саме почуття провини не робить нас ні хорошими, ні поганими. Занепадницькі настрої часто крокують поруч з цим переживанням. По суті, коли ми концентруємося на провині, а не на способі виходу із ситуації, ми тим самим її підсилюємо.
Альтернатива почуттю провини – взяття своєї частини відповідальності за ситуацію, що склалася, і прийняття рішень для подальшого руху вперед.
Якщо ви дійсно в чомусь винні, то все, що можна зробити, це:
✅ визнати свою провину і вибачитися,
✅ компенсувати збитки (якщо в цьому є необхідність),
✅ зробити висновки на майбутнє.
Якщо вам під силу, щоб ситуація не повторювалася, можна свідомо докласти до цього зусиль.
Ви не винні і нічого не зобовʼязані у випадках коли:
❌ вам закидають провину за те, що вас виростили, виховали, «віддали найкращі роки» тощо.
❌ від вас вимагають спілкування виключно на своїх умовах, без урахування ваших потреб.
❌ від вас намагаються чогось домогтися маніпулятивним способом («ти маєш дзвонити мені 5 разів на день, інакше ти мене не любиш» тощо).
Ну, а якщо почуття провини залишається вашою важкою зоною попри всі зусилля, краще звернутися до фахівця. У результаті, ваше життя стане на багато якіснішим.
#психологиня_анна_харченко