Днями в одній із груп на Фейсбук поставили запитання про те, чи може один і той самий психолог працювати по черзі з двома людьми з однієї подружньої пари – одна сесія з дружиною, інша – з чоловіком (судячи з опису – бути особистим терапевтом для кожного з них). Думки розділилися. Частина аудиторії підтримувала ідею про те, що високий рівень підготовки фахівця робить таку роботу можливою. Інша – що категорично ні. З дискусії стало зрозуміло одне: ясності в цьому питанні, на жаль, не багато. Отже, давайте розбиратися.
Що таке «подвійні стосунки» і як вони виникають? Подвійні стосунки мають місце бути в тому випадку, коли у психолога і клієнта є ще якісь стосунки, крім психотерапевтичних. Та сама історія – якщо психолог залучений у близькі стосунки з людиною, яка є близькою і для його клієнта.
Згідно з етичним кодексом Американської Асоціації Психологів (АРА), психологам і психотерапевтам варто утримуватися від будь-яких подвійних стосунків зі своїми клієнтами. При цьому рівень підготовки фахівця ролі не відіграє. І цьому є кілька причин.
По-перше, за наявності подвійних стосунків різко зростає ризик нашкодити. Уявіть, що до вас прийшов на психотерапію чоловік вашої близької подруги. Як, кого і коли ви будете підтримувати, якщо між ними виникне конфлікт? Чи зможе вам довіряти ваш клієнт? Чи буде він відкритий і чесний там, де це необхідно? Як це вплине на стосунки з подругою? Усі ці чинники зроблять терапевта заангажованим і, отже, дуже не вільним у тому, що він може/не може обговорювати зі своїм клієнтом і як саме він це робитиме.
З цього випливає, що По-друге: кількість напруження в такому разі тільки зростатиме. У кращому випадку, психотерапія просто не буде ефективною. У гіршому – нашкодить клієнту. Насправді, більш імовірний другий варіант. У моїй практиці кілька разів траплялися кейси, коли я працювала з клієнтами після випадку подвійних стосунків із попереднім психологом. У всіх були великі проблеми з довірою й усвідомлення, що біль, з яким вони звернулися раніше, став ще гіршим. І перш ніж перейти до вирішення тих завдань, з якими вони прийшли до попереднього фахівця від самого початку, потрібно було «розгрібати» проблеми, що виникли в результаті неетичної практики.
У зв’язку з цим, дуже важливо, щоб психолог чітко розумів, хто його клієнт. Якщо відштовхуватися від наведеного на початку прикладу, то це може бути або чоловік, або дружина, або вони обидва як пара. В останньому випадку, вони ходять на терапію вдвох. Чи можуть бути при цьому індивідуальні сесії з кожним із них? Дехто так працює і така практика зустрічається. Такі окремі сесії є частиною терапії пари. А це означає, що матеріал, який обговорювали індивідуально, на найближчій зустрічі обговорюватимуть у присутності партнера (про це психолог має вас проінформувати на першій зустрічі і ще раз нагадати перед початком індивідуальної). Це вирішує питання довіри до фахівця і нейтралізує можливість запросити його до змови з одним із партнерів. Як це може статися? Уявіть, що пара прийшла на психотерапію після того, як один із партнерів зрадив. Одним з основних терапевтичних завдань стане відновлення довіри. Припустимо, пара робить прогрес і справи починають йти все краще. І тут, людина, яка зрадила, записується до вас на прийом, і каже щось на кшталт: «З дружиною тепер справи добре. Саме час налагодити стосунки з коханкою, а то щось вона сильно ображається останнім часом». Якщо психолог підтримає такий запит, це буде прямо суперечити основному завданню, яке подружжя визначило для себе, як для пари: відновити довіру.
Хоча, на мою професійну думку, терапію пари краще робити тільки і тільки з обома, і ніколи не зустрічатись коремо. Для окремих зустрічей існує особиста терапія з іншими спеціалістами.
Взагалі, подвійні стосунки можуть бути виправданими у вкрай рідкісних випадках. Наприклад, ви живете в малесенькому містечку, і поруч у доступі є тільки один фахівець. Відповідно, всі до нього звертаються. Хоча за наявності інтернету та великої кількості психологів, які чудово працюють онлайн, навіть цю ситуацію можна вирішити по-різному.
Чи можуть виникнути близькі стосунки між психологом і клієнтом крім терапевтичних? Згідно з кодексом АРА тільки за виняткових обставин і не менш ніж через два роки з моменту останньої зустрічі (протягом яких стосунків ви не підтримуєте). Хоча будь-який супервізор у США скаже вам, що це дуже погана ідея і шанси, що ви зрештою позбудетеся ліцензії та можливості практикувати, дуже високі.
Така жорсткість правил продиктована високою ймовірністю, що з огляду на подвійні стосунки клієнт може постраждати. Адже ви приходите до психолога з тим, що болить, багато розповідаєте про себе і ділитеся найпотаємнішим. У клієнтській позиції ви більш відкриті та вразливі. Тому так важливо, щоб простір, який створює психолог, був безпечним і сам фахівець не вирішував свої особисті завдання за ваш рахунок.
А відсутність подвійних стосунків – запорука того, що ваша взаємодія буде цілющою. Адже замість того, щоб гадати, що мав на увазі ваш терапевт у тому чи іншому випадку («це він мені таке каже, бо ми приятелі, чи справді має це на увазі?» тощо), ви зможете вирішувати свої важливі життєві завдання. Адже ваші стосунки матимуть один, зрозумілий обом контекст: клієнт-терапевтичний.
І нехай вам зустрічаються тільки надійні та етичні фахівці.
#психологиня_анна_харченко