За слідами лекції британського психолога, гештальт-терапевта Пітера Філіппсона.
Знаєте цей стан, коли ніяк не вдається з чимось стартувати? З новим проєктом, новими стосунками, чи якимись іншими важливими змінами, які вже дуже назріли. З одного боку очевидно, що саме потрібно робити. З іншого – постійно щось заважає перейти до реалізації та почати діяти.
А тепер уявіть, що відтермінування старту сталося практично в усіх сферах життя. Саме цей феномен описував Філіппсон у своїй лекції «Failed to Launch». У його психотерапевтичній практиці такі «ті, хто не стартував», як правило, чоловіки 30-40 років, які продовжують жити з батьками і багато в чому фінансово від них залежати.
Їхнє ліжко часто стоїть на тому ж місці, де колись була дитяча колиска, а зовнішній вигляд кімнати особливо не змінюється відтоді, як вони були підлітками. Їм ніяк не вдається побудувати стосунки. Вони погано соціалізовані (коло спілкування практично відсутнє).
Звісно, можна говорити про те, що «це вони самі в усьому винні», але в психотерапевтичній роботі варто брати до уваги батьківську сім’ю, яка невидимо, але дуже багато робить для того, щоб стан речей був саме таким. Сімейна система ніяк не підтримує автономію такого чоловіка, і, за його відчуттями, доведеться робити вибір між хорошими стосунками з батьками та собою. А коли навички на себе розраховувати немає, це стає нерозв’язним і дуже страшним завданням.
Ці чоловіки намагаються бути до останнього «хорошими хлопчиками», що надалі часто закінчується агресією в бік батьків. Але навіть це не призводить до роз’їзду. У японців є спеціальний термін – хікікоморі – так називають людей, які живуть у соціальній ізоляції, найчастіше під опікою родичів.
У таких випадках без допомоги психолога ніяк не обійтися. І психотерапія має бути спрямована на знайомство зі своїми страхами та водночас підтримку хоробрості клієнта, яка надихне його на потенційно небезпечну подорож у зовнішній світ. Свого роду шлях героя з дитячої кімнати – у реальне життя. Гадаю, що навіть у випадках, коли «відтермінування старту» трапилося тільки в якомусь одному аспекті, підтримка сміливості та сильних сторін теж може стати дієвою стратегією.
До моменту, коли терапія з таким клієнтом добігає кінця, його можуть почати долати суїцидальні думки. Наприклад, один із клієнтів Філіппсона говорив про те, що уявляє, як врізається в стіну на машині, купленій йому батьками, щоб він міг максимально уникати людей і їздити навіть у найближчий магазин, розташований за 5 хвилин від будинку.
Такі фантазії означають, що людина готова змінювати звичний спосіб життя і робити рішучі кроки. «Я б скоріше помер, ніж залишився де я є» – основне послання такої фантазії. Звісно, врізатися для цього в стіну не потрібно, але розбити непроникний захисний панцир, щоб зустрітися з життям – абсолютно необхідно.
#психологиня_анна_харченко