Є в моєму житті бабуся Надя. Вона не як усі звичайні бабусі. Вона не пече пиріжки і не вміє готувати п’ятнадцять страв за п’ятнадцять хвилин. Зате вона вміє побудувати будинок і відремонтувати фундамент.
Ще за радянських часів вона багато років працювала майстром будгрупи в харчоторзі. Їхня бригада ремонтувала продуктові магазини. А це означало, що про наявність Боржомі і синіх курей ми дізнавалися в першу чергу.
Завдяки їй була побудована наша дача біля річки, з якою у мене завжди будуть пов’язані найтепліші спогади (після смерті діда нам довелося її продати).
Але найголовніше, що потрібно знати про бабу Надю, це що вона вміє бачити позитив у всьому. Іноді до такої міри, що це навіть дратує
АЛЕ! Мабуть, це та сама її якість, яка допомогла мені впоратися з усіма складнощами, що зустрілися на моєму шляху після травми хребта в 15 років. Адже поруч опинилася людина, яка щодня звертала мою увагу на потенціал і можливості, за всіх обмежень, що склалися. А ще, вона помічала (і, відповідно, звертала на це мою увагу) навіть найнезначніші зміни на краще.
Саме вона багато в чому вплинула на мій спосіб дивитися на світ і бачити потенціал у будь-якій ситуації. Думаю, що для професії психолога це абсолютно необхідна якість. Адже в багатьох випадках, психолог/психотерапевт стає тим, хто допомагає вам виявити ресурси навіть там, де, здавалося б, усе безнадійно. А ще, навчає клієнта помічати поступові зміни в його/її стані.
Звісно, всім нам хочеться, щоб стало одразу добре. Але з досвіду можу сказати, що різкі зміни (навіть на краще) рідко мають позитивний вплив. Адже вкорінені проблеми, найчастіше, виконують для нас важливі функції.
Наприклад, підвищена тривожність може бути способом піклуватися про свою безпеку. І поки ми про це мало розуміємо й іншої форми турботи про себе не випрацювали, тривожність краще залишити на своєму місці.
Кажуть, що не буває нерозв’язних проблем. Є рішення, які нам не подобаються, або які самостійно складно знайти.
Тому відповіді краще шукати разом. Звертайтеся!
#психологиня_анна_харченко