Саме так пропонує бачити партнера психологиня Маргеріта Спаньолло-Лобб. Звісно, легше сказати, ніж зробити. Особливо, коли встигли накопичитися невиправдані очікування, розчарування й образи. То чому ж нам так не просто будувати тривалі щасливі стосунки, якщо багато хто з нас до них тяжіє?
У наш час через передозування інформацією і неможливість сповільнитися, людина дедалі частіше біжить від одного враження до іншого, не встигаючи жодне з них до пуття перетравити і перетворити на досвід. Так, щоб це враження стало частиною нас самих, надало нам опору.
Такий поспіх робить анестезію від тривоги. І для дорослих, і, особливо, для дітей. Сучасна дитина часто лишається на одинці сама з собою: батьки зайняті роботою, розширена сім’я у вигляді бабусь і дідусів відсутня, живий контакт замінюють мультики, а відповіді на запитання дає гугл, а не рідня. Як наслідок, почуття тривоги зашкалює, а розуміння, що ж із нею відбувається, відсутнє.
Щоб цієї тривоги позбутися, дитина починає поспішати від враження до враження, не відчуваючи завершення. У неї просто немає навички усвідомлювати, що з нею відбувається, і перетворювати низку подій на досвід.
У дорослому віці така людина губиться, коли стикається з бажаннями іншого. Адже вона не розуміє, що відчуває. Їй навіть може бути складно розібратися, у стосунках вона, чи ні. У таких людей часто трапляється ранній секс, а партнери змінюються легко і часто через швидку втрату інтересу до іншого. А розібратися, чи перебуває така людина у стосунках за звичкою, чи тому, що партнер важливий – взагалі нездійсненне завдання.
У терапії пар Маргеріта пропонує такі кроки:
✅ Вчитися дивитися на іншого, як на іншого. Він/вона відрізняється. Наше завдання – приймати цей факт замість очікування, що інший зміниться, і розвивати здатність побачити рух іншого; помітити, що він робить і для чого.
✅ Вчитися відрізняти біль, який завдає нам інший, від його наміру. Адже не завжди той, хто нас зранюж, має це на меті. Здатність виявити що належить нам, а що іншому – супер-важлива навичка для довгострокових щасливих стосунків.
✅ Здатність зробити стрибок у порожнечу. Так Маргеріта описала здатність відкласти наш біль і почати робити для партнера щось важливе і хороше, незважаючи на колишні образи.
А щоб допомогти собі в цій нелегкій справі, ставте запитання:
➡️ Що ви добре вмієте робити разом? І що ви при цьому відчуваєте?
➡️ Коли ваша пара переживає труднощі, ставте одне одному запитання: що я міг/могла б зробити зараз, щоб ти відчув/ла себе так, як коли нам добре?
➡️ Чому ти закохався в цю людину? Якби ти висловлював/ла своє кохання так, ніби тебе ніколи в житті не поранили, який би це мало вигляд?
❗️ВАЖЛИВО ❗️ усе описане вище працює тільки для стосунків, у яких відсутні будь-які форми насильства (фізичне, психологічне тощо). Адже в аб’юзивних стосунках інший сприймається виключно як об’єкт. У цьому ж випадку йдеться про здатність дивитися на себе і партнера у стосунках не тільки як на особистість, а як на витвір мистецтва, з яким ви в парі створюєте щось прекрасне. Іноді жахливе. Але, в будь-якому разі, це ваш унікальний танець, який ви можете станцювати незабутньо, із взаємною повагою до інакшості одне одного.
📌 Від себе додам, що дуже часто такі завдання можуть бути для пари важко здійсненними в самостійному режимі у зв’язку з накопиченими взаємними претензіями (часто цілком справедливими) і прогалинами в розумінні своїх почуттів. У розвитку емоційного інтелекту і розумінні себе вам може допомогти психолог-психотерапевт. А залежно від ситуації може бути рекомендована як терапія пари, так і індивідуальна робота з фахівцем.