Сьогодні мова піде про психологічне насильство. Саме цей вид насильства найпоширеніший, і одночасно такий, який найскладніше помітити. Тобто людина може довгий час узагалі нічого особливого не відчувати, хоча нездорові речі вже відбуватимуться. І якщо фізичне насильство одразу видно по синцях, то рани на вашій душі можуть бути довго непомітними. Яких же форм набуває психологічне насильство?
Одним із яскравих прикладів є знецінення. Наприклад, воно може проявлятися в уїдливих або саркастичних зауваженнях щодо зовнішності, розумових здібностей, ваших планів і прагнень. Від них залишається осад, але пред’явити що-небудь тому, хто говорить, може бути не просто.
Адже ви будете постійно натикатися у відповідь на щире здивування у вигляді «А що такого?». Або, що ви занадто чутливі і все собі вигадали самі. Такий вишуканий вид газлайтингу (коли людина своїми реакціями підштовхує вас до постійних сумнівів з приводу власної адекватності), що теж є формою психологічного насильства.
Ще однією характерною рисою психологічного насильства є контроль щодо партнера. Це може проявлятися в тому, що людина вирішує замість вас працювати вам чи ні, з ким спілкуватися, як одягатися, чи водити автівку тощо. А якщо ваша думка не збігається з його думкою, на вас ображаються, зляться, або пред’являють нескінченні претензії. Це може навіть перерости в шантаж або погрози – позбавити даху над головою, засобів до існування, відібрати дітей тощо.
Але, мабуть, одним із найбільш руйнівних видів психологічного насильства є ігнорування. Якщо щось іде не так, як хочеться партнеру, він «виховує» іншого повним ігноруванням. Тобто вас ніби не існує. Є думка, що в довгостроковій перспективі така поведінка впливає на психологічний стан партнера ще гірше, ніж побої.
Адже ви отримуєте щоденні емоційні мікро-травми, які з часом складаються у важкі депресії, суїцидальні думки тощо. Коли ви не отримуєте у відповідь на свої дії взагалі жодної реакції, починає здаватися, що «якщо вже я до такої міри не важлива близькій людині, то всім іншим узагалі до мене діла немає». І людина навіть не намагається звернутися по допомогу, яка в таких випадках абсолютно необхідна.
Працювати над поліпшенням свого психологічного стану, залишаючись у ситуації психологічного насильства, вкрай складно. Часто, навіть, неможливо. Тому в більшості випадків рекомендується із ситуації насильства вийти фізично – тобто переїхати і пожити окремо, поки ви будете розбиратися з вашими стосунками. Звісно, зробити це не завжди можливо (наприклад, якщо у вас маленькі діти, відсутній особистий дохід і зовсім немає системи підтримки у вигляді друзів і родичів). Але почати робити перші кроки все ж таки можливо.
✅ Тому, прислухайтеся до своїх почуттів. Позиція «ну що я, не потерплю?», або «це в нього просто важкий характер» створює тривалу анестезію для неприємних почуттів. Але ж вони сигналізують вам, що ваші кордони порушуються.
✅ Підтримуйте (або відновлюйте, якщо встигли втратити) ваші соціальні зв’язки. Підтримка друзів і рідних, а також можливість поговорити з ними про те, що вас турбує, буде прекрасною точкою опори.
✅ Не відкладайте звернення по допомогу до психолога. В ідеалі, кожному з партнерів необхідна допомога фахівця. Адже скільки б ви над собою не працювали, якщо в домашній обстановці, яка має бути підтримуючою та безпечною, вас щодня знецінюють, ігнорують або ображають, єдиним здоровим варіантом розв’язання проблеми буде тільки розставання.