Вивчена безпорадність – феномен, що часто трапляється в людей, які пережили низку негативних подій, на які було неможливо вплинути, або ж їх уникнути. У результаті ці люди кидають спроби поліпшити своє життя і змінити ситуацію, навіть якщо в навколишньому середовищі присутні всі можливості для цього.
Уперше феномен вивченої безпорадності (від англ. Learned helplessness) було відкрито й детально описано американським психологом Мартіном Селігманом 1967 року. Вивчена безпорадність часто супроводжується відчуттям втрати свободи та контролю, зневірою у власні сили та можливість позитивних змін, а також депресивними станами різного ступеня тяжкості.
Річ у тім, що після низки невдач ваш фокус уваги може досить легко зміститися на те, чого ви не можете. А наше сприйняття працює таким чином, що якщо вже ми про себе щось дізналися (наприклад, «я ні на що не можу вплинути у своєму житті»), ми помічатимемо переважно те, що підтвердить це наше знання.
При цьому обставини можуть уже давним-давно змінитися на краще, але помітити це буде складно. Що довше ви перебуваєте в такому стані, то більше може згодом знадобитися часу, щоб із нього вийти.
Відчуття, що ми можемо впливати на події свого власного життя – вкрай важливе для кожного з нас. Воно дає нам відчуття опори, впевненості та віри в те, що якщо станеться якась біда, ми обов’язково впораємося. Що більше в нашому досвіді ситуацій, які ми успішно розв’язали, то впевненіше ми почуваємося.
Це своєрідне «щеплення», що знижує шанси потрапити під вплив цього феномена. Але чи дає це гарантію, що ми ніколи з ним не зіткнемося? На жаль, ні. Але можна багато чого зробити для того, щоб підтримати своє психологічне здоров’я і радикально знизити шанси появи вивченої безпорадності.
Основний антидот – це повернення відчуття, що ви можете впливати на події свого життя бажаним чином. І якщо ви зараз не в ресурсі, або ж уже виявили в себе ознаки вивченої безпорадності, вкрай важливо починати з малого.
Колись одна моя клієнтка поскаржилася, що ніяк не може взятися за розбір шухляд із речами після розлучення з чоловіком: «У мене заставлено дві кімнати від верху до низу! Я беруся за коробку, дістаю одну річ і знову ставлю все назад. Адже це неможливо доробити!». За один раз, мабуть, неможливо. Але якщо поставити завдання розібрати не дві кімнати, а 2 шухляди, це вже дуже навіть здійсненно. Протягом місяця клієнтка розібрала більшість коробок, ставлячи перед собою здійсненні завдання.
Ще один важливий крок – повернення собі відповідальності за те, який вигляд має ваше життя. 1976 року психологи Еллен Джейн Лангер і Джудіт Роден провели експеримент у будинку для літніх людей Арден-Хауз у штаті Коннектикут. Жителям четвертого поверху надавали збільшену відповідальність за себе і свій спосіб життя.
Вони мали самі вирішувати, який вигляд матиме їхня кімната, чи будуть вони обзаводитися рослинами і за ними доглядати, чи хочуть вони ходити на перегляди фільмів і коли саме тощо. Мешканцям другого поверху дали стандартну інструкцію про те, що персонал про все для них потурбується – і рослини видасть, і поливати їх буде, і загалом, забезпечить для них найкраще перебування в Арден-Хауз.
Через три тижні експерименту з’ясувалося, що мешканці четвертого поверху були набагато щасливішими, проявляли в рази більше активності та краще про себе дбали. Жителі другого поверху часто пасивно спостерігали за діями персоналу, апатично ставилися до пропонованих активностей і не прагнули до спілкування.
Через пів року виявилося, що в групі четвертого поверху смертність була нижчою вдвічі порівняно з контрольною групою. А це означає, що здатність брати відповідальність за своє життя впливає на нашу задоволеність тим, що відбувається, і бажання жити. Почавши з малого – наприклад, з того, чи хочете ви у своїй квартирі кімнатні рослини – ви зможете радикально змінити свій емоційний стан.
Звісно, якщо ви вже виявили себе в емоційній ямі вивченої безпорадності, вам може стати в пригоді допомога психолога/психотерапевта. Адже перш ніж ви почнете діяти, вам може знадобитися підтримка протягом якогось проміжку часу, щоб знову повірити у власні сили.