Сьогодні мова піде про таку штуку, як знецінення і про те, як перетворити його на ресурс.
То що ж це таке? З точки зору психології – це механізм психологічного захисту. Він допомагає нам впоратися з певними почуттями та бажаннями, які важко стягнути, якщо в них собі зізнатися.
Якщо людина поспішає щось знецінити, найімовірніше, вона про ці самі почуття або не знає взагалі (тобто немає усвідомлення, що я зараз поводжуся певним чином, бо відчуваю певні почуття), або вважає за краще їх не помічати (тоді в глибині душі ми відчуваємо, що нам зараз заздрісно/страшно/боляче, або якось іще, але вважаємо за краще цей момент «проскочити», зробивши собі в такий спосіб місцеву анестезію).
Знецінення найчастіше відбувається в таких комбінаціях.
Наприклад, ви спостерігаєте як хтось робить те, чого ви собі ніколи не дозволяєте. Якщо ви дуже організована людина, вас може сильно дратувати знайомий, який дозволяє собі нічого не планувати. Легше сказати, що він недолугий і взагалі так жити неправильно. Але в глибині душі саме такої легкості вам і не вистачає.
У моїй практиці траплялися клієнти, які усвідомлювали це, а бували такі, для яких це ставало сюрпризом. Адже деякі бажання доводиться заховати так глибоко, що вони ніби перестають нам належати. І тоді, легше знецінити спосіб життя людини, ніж зізнатися собі у своїх же потребах.
Інша часта комбінація для знецінення – це коли ви знаєте, що хочете чогось для себе, і не можете пережити почуття, що супроводжують той факт, що в когось це вже є, а в вас нема. Наприклад, хтось зробив блискучу кар’єру у сфері, в якій ви мрієте просунутися. Але попри зусилля, успіх вам до рук ніяк не дається. Звісно, замість того, щоб переживати власне засмучення, або навіть розпач, будь-кому з нас легше злитися на опонента і казати, що йому просто пощастило.
Ба більше, регулярне знецінення інших може бути способом «підлатати» відчуття власної цінності. Адже, погодьтеся, коли ми почуваємося впевнено, ми не намагаємося знайти вади в інших людях і знецінити їхні досягнення чи спосіб життя. Ми зайняті своїми справами, які приносять нам задоволення.
Описані вище способи знецінення дають змогу скинути напругу і хоч якось впоратися із ситуацією, але жоден із них не дасть вам почуття глибокого задоволення. Адже ваші власні бажання так і залишаться за кадром. У цьому й полягає найбільша небезпека знецінення: воно не дає можливості отримати бажане.
Адже для цього необхідно визнати цінність того, що відбувається, помітити, як ми себе при цьому почуваємо і визначити, що нам дійсно потрібно. А після цього ще й почати рухатися назустріч своїм потребам. І тут може бути величезна кількість відкриттів – як приємних, так і емоційно складних. Саме з цієї причини на цьому етапі може стати в пригоді психолог.
Кожен із нас періодично вдається до механізму знецінення. Але замість того, щоб засмучуватися з цього приводу, можна перетворити цю тенденцію на джерело корисних відкриттів про себе. Те, що ви можете зробити вже сьогодні – це почати помічати ситуації, в яких вам дуже хочеться знецінити іншого. Які почуття лежать під загальним роздратуванням чи обуренням? Що вам насправді потрібно/хочеться в цій ситуації? Ці запитання дадуть ключик до ваших справжніх бажань і потреб. А виявити їх – уже півсправи на шляху до наповненого і щасливого життя.