Ефект «білки в колесі» відчував хоч раз у житті кожен із нас. Це стан, коли поточних завдань так багато, а часу для себе так мало, що до виснаження може залишатися зовсім не довго. Так може статися в ситуації, коли ви погоджуєтеся працювати на когось, хто ставить завдання в набагато більших обсягах, ніж ви можете виконати, і ви на це погоджуєтеся.
Загалом, якщо таке завантаження передбачає якийсь цілком конкретний проміжок часу – наприклад, 3-4 місяці, наприкінці яких на вас чекає винагорода, то можна запастися терпінням і зробити необхідний ривок. Інша річ, якщо це відбувається постійно.
Часто нам здається, що чим більше ми робимо – тим краще. Саме виходячи з цього переконання, робота може перетворитися на галери. А якщо ви працюєте не на когось, а на себе, вона може стати вашими особистими галерами. Адже «Ну, що ж? Хіба я для себе не постараюся?!».
І людина старається. Доти, доки втома не набуде якоїсь із форм прокрастинації, або навіть депресії – коли захочеться просто лежати зубами до стінки і тихенько плакати від втоми.
На щастя, це не єдиний варіант розвитку подій. Звісно, ми найбільш ефективні, коли ми відпочили, спокійні та врівноважені. А щоб досягти цього стану, не погано б знати закон Вільфредо Парето. Він був економістом і соціологом, який вивів таку формулу: 20% зусиль дають 80% результату; і 80% зусиль дають 20% результату.
Із цим, звісно, можна посперечатися. Але можливостей для розподілу свого навантаження саме в такому вигляді в нас більше, ніж ми звикли думати. Наприклад, коли я читаю тренінги з тайм-менеджменту, то прошу учасників заповнити анкету під назвою «мій звичайний робочий день».
Весь день розбитий на 15-хвилинні інтервали з моменту пробудження. Коли я даю завдання, багато хто перепитує: «А хіба не можна просто зазначити, що з 9 до 18 я був на роботі?». «Ні», кажу я. І учасники, як правило, трохи (а буває – дуже сильно) засмучуються.
Тому що після заповнення анкети для багатьох з’ясовується, що в першу годину було дуже складно прокинутися і розпочати роботу, тому «ми пили каву і вдавали біля комп’ютера, що дуже зайняті», незліченна кількість часу йде на соціальні мережі, до яких рука тягнеться абсолютно автоматично, а ще трапляються перекури, розмови зі співробітниками «за життя» та інші види прокрастинації.
Не рідкість, коли з 8 годин робочого часу ефективних буває від сили 3. Зате якщо свідомо працювати три години, і свідомо пити каву решту п’ять, можна і набагато більше встигнути, і набагато більше задоволення отримати від усього іншого. Можливо, ці п’ять годин ви взагалі зумієте перепланувати так, що задоволення життям значно додасться.
Звісно, закон Парето має деякі «поправки на вітер» і похибки. А ще, трапляються періоди в житті, коли роботу замість вас ніхто не зробить, її справді дуже багато, і дед-лайни тиснуть по всіх фронтах. Або у вас маленька дитина, яка вимагає стовідсоткової щоденної віддачі (і тут відпустку взяти зовсім ніяк не вийде).
У таких випадках можна тільки запастися терпінням і різними техніками зняття стресу, щоб пережити цей період з мінімальними втратами, а може, навіть, з новим і важливим особистим досвідом.
Для інших випадків запасайтеся вмінням говорити «ні». При чому «ні» важливо вміти говорити не тільки тим речам, які ви робити не хочете, а й можливостям, які зараз вас просто перевантажать. З мого досвіду, від можливостей відмовлятися набагато складніше, і тут потрібна хороша чутливість до себе (що вам дійсно зараз потрібно, а що – ні?). Це розуміння врятує вас від вигорання і від стану «все є, а щастя немає».
Опановуйте навички тайм-менеджменту. Це допоможе вам робити менше, а встигати більше. Що краще ви розумітимете, як саме і на що витрачаєте свій час і зусилля, то ефективніше зможете його перепланувати. Плюс, це дасть вам змогу зупинятися і помічати, куди ви рухаєтеся і чого насправді хочете.
І, звісно, опановуйте стрес-менеджмент. Здатність відключитися від усього на 10 хвилин двічі протягом робочого дня може колосально відновлювати сили й увагу. Якщо протягом цього часу не відволікатися на розмови, соціальні мережі або поїдання печива, а просто посидіти в тиші, помічаючи своє тіло і його комфорт, погоду за вікном і свій внутрішній стан, можна добряче перезавантажитися.
Десять хвилин здаються дуже невеликим проміжком часу, але якщо ви собі дасте дозвіл 10 хвилин просто полінуватися, помовчати і нікуди не бігти, ви здивуєтеся, якими вони можуть здатися довгими на тлі звичного шаленого життєвого ритму.