Приблизно половину моєї психотерапевтичної практики складають чоловіки. І незважаючи на те, що вони приходять із різними запитами, є одна особливість, яка притаманна абсолютно кожному, більшою чи меншою мірою: це заборона на почуття.
Звісно, в нашому культурному контексті це не дивно. Адже всім відомо, що «чоловіки не плачуть». Ця фраза – квінтесенція того, що наше суспільство очікує від чоловіків. Прояви почуттів подаються як слабкості, а слабаків ніхто не любить.
Це призводить до того, що у своєму внутрішньому діалозі чоловік дедалі частіше сам собі каже: «зберися, ганчірка!» – особливо в ті моменти, коли найбільше потребує тепла або підтримки. І, найчастіше, соромить сам себе за те, що «не впорався», «розклеївся», та очікує такого ж осудливого ставлення від оточення (на жаль, нерідко саме його й отримує).
Тому, звісно, воліє труднощами ні з ким не ділитися, поки не стане зовсім нестерпно. У крайніх випадках робить місцеву душевну анестезію алкоголем, що, звісно, зовсім не розв’язує проблем, зате сорому, як правило, додає. А з соромом ось яка штука: це одне з найскладніших і найгірше переносимих почуттів для будь-якої людини (незалежно від статі).
Це почуття часто стає своєрідним «корком» у пляшці з іншими переживаннями, які продовжують накопичуватися і мучити людину, але виходу так і не знаходять. Тому спочатку потрібно відкоркувати посудину. І, в даному випадку, вкрай важлива присутність іншої людини поруч.
Зараз поясню чому. Сором – почуття соціальне. А це означає, що воно формується тоді, коли є спостерігач, який соромить. І щоб це почуття зменшилося, важливо ділитися тим, що турбує, з людиною, яка не стане вас судити й оцінювати. На початку шляху такою людиною найчастіше стає психолог. Аж надто небезпечно ділитися (навіть із близькими людьми) чимось, що людина вважає соромним.
Підхід, коли ми утримуємо все в собі, не просто не допомагає, а ще й добряче топить самооцінку, а також формує відчуття самотності (особливо в кризових ситуаціях). А це паралізує нашу здатність вчасно звертатися по допомогу.
Що важливо знати чоловікам про почуття, щоб легше справлятися з описаними ситуаціями?
✅ У нормі в кожної людини, незалежно від статі, є абсолютно весь набір почуттів. Їх наявність не робить вас слабким. Вона робить вас здоровим. Якщо в людини заблокована здатність відчувати ті чи інші переживання, це неминуче веде до патології.
✅ Дуже часто, коли чоловіки помічають, що почали переживати з будь-якого приводу, вони думають: «Якийсь я надто чутливий», маючи на увазі, що це сороміцька слабкість, якої потрібно позбутися.
Знайте, що позбуватися почуттів марно. Все одно не вийде. Зате, звернувши на них увагу, можна розібратися, яка важлива потреба за ними стоїть. Використовуйте спостереження за своїми переживаннями для власного розвитку, а не як докори собі.
✅ Здатність відчувати весь набір почуттів, розпізнавати їх і давати їм назви – важлива частина розвиненого емоційного інтелекту (EQ). Але ж уже давно доведено, що наша здатність будувати щасливе в усіх аспектах життя залежить від EQ набагато більшою мірою, ніж від IQ.
Якщо простіше, то здатність розпізнавати свої та чужі почуття, плюс чудові навички комунікації набагато важливіші для щасливого життя, ніж кількість дипломів та інші подібні досягнень.
✅ Пам’ятайте, що невразливих і одночасно психічно здорових людей не буває. Ні чоловіків, ні жінок. У кожного з нас є точки, зачепивши які нам буде боляче, страшно, або як-небудь ще.
А якщо переживання занадто інтенсивне і пережити його самотужки ніяк не виходить (що теж нормально – вам же не спадає на думку самостійно себе прооперувати, якщо схопить апендицит?), звертайтеся до фахівця.
І бережіть себе, звісно.