У новорічний період мені багато думається про дива і теплі моменти мого життя цього року. Перебираючи привезені зі Штатів речі, знайшла два конверти з тими небагатьма листівками, які вирішила залишити на пам’ять. А в них – чек із закладу, до якого ми з чоловіком пішли снідати, за день до повернення в Україну.
Пам’ятаю, що той чек принесли дуже заздалегідь, і я подумала «фу, як не чемно». Але абсолютно несподівано офіціант сказав, що наш сніданок за рахунок закладу. Придивившись до чека, я побачила записку, написану від руки прямо на ньому. Виявилося, у цьому кафе працює моя клієнтка, з якою ми працювали всю минулу зиму.
Вона прийшла в терапію у важкому депресивному стані: нічого не клеїлося вдома, були складнощі з навчанням і кар’єрою, а ще дошкуляло неймовірне відчуття самотності.
Пам’ятаю, що поруч із нею я часто відчувала своє безсилля і ніяк не могла достукатися (як мені здавалося), щоб вона помітила мою підтримку і тепло.
Напевно, з цієї причини, текст на чеку зі словами подяки зворушив мене до глибини душі. Трохи пізніше вона підійшла до нашого столика і ми змогли поговорити.
Виявилося, що за останні пів року вона зуміла багато чого змінити у своєму житті. Справи в університеті йшли дуже добре і нещодавно вона отримала те, заради чого так тяжко працювала – провідну роль у театральній виставі.
Прощаючись, вона сказала: «Feel free to sell this check with my signature when I’m famous« (“можеш продати цей чек з моїм підписом, коли я стану відомою”). Ну, а що? Збережу, звісно 🙂
Усе-таки в результаті терапії можуть відбуватися найчарівніші і найпрекрасніші речі
З наступаючими, дорогі друзі та підписники!
#психологиня_анна_харченко
