Минулого місяця в обговореннях до моїх дописів і до дописів друзів кілька разів фігурувала тема емоційного вигорання в допомагаючих професіях (і, в принципі, під час роботи, яка передбачає велику кількість взаємодій з людьми). Тому ця стаття буде присвячена саме цій темі.
Уперше термін «емоційне вигорання» («burnout») був запропонований американським психіатром Фрейденбергом 1974 року. Цей феномен було описано як емоційне виснаження, яке потенційно може призвести до особистісних змін, аж до когнітивних спотворень (відхилення в поведінці, сприйнятті, мисленні).
У разі емоційного вигорання людина поступово стає байдужою до своїх робочих обов’язків, у ній накопичується роздратування, або навіть злість на співробітників, клієнтів і робочу рутину. Природно, що в такому стані різко погіршується якість життя – адже для багатьох робота займає більшу частину дня.
Думаю, що феномен емоційного вигорання неможливо розглядати без урахування поняття стресу. Ще 1936 року Ганс Сельє визначив стрес як «неспецифічну відповідь організму на підвищені до нього вимоги» та умовно розділив стрес на три стадії: мобілізація, адаптація та виснаження.
Отже, у невеликих кількостях стрес цілком корисний – він допомагає мобілізуватися для виконання нових завдань, що виникли: в організмі виникає збудження, і з’являється енергія для того, щоб іти до мети. Щойно ми адаптувалися – ми вже не відчуваємо поточне завдання як дуже енерговитратне.
Проблеми починаються тоді, коли людина живе в жорсткому «режимі мобілізації» щодня. Наприклад, психологи, які працюють у кризових центрах – це часто ті люди, які щодня «гасять пожежу». І, звісно, у довгостроковій перспективі це може позначитися на душевному здоров’ї та якості життя, і призведе до фізичного та психологічного виснаження. До вигорання і стресу також схильні люди, які працюють у колективах, де умови роботи чітко не обумовлені, або ж постійно змінюються. Відсутність морального задоволення і низька оплата емоційно та фізично інтенсивної праці також вестимуть до потенційного вигорання.
Головним правилом профілактики вигорання є уважність до себе. Не знаю, кому належить така фраза, але мені здається, вона прекарсно відображає суть: «Стрес обирає в жертву тих, хто робить усе понад міру, не враховуючи власних сил».
Не секрет, що в допомагаючі професії часто йдуть люди з великим серцем і щирим бажанням врятувати всіх. Намір прекрасний, але він може призвести до ігнорування власних обмежень і нагромадження стресу. Прийняти факт, що допомогти, на жаль, можна не всім і не завжди, дуже складно. У цій точці будь-хто з нас зіткнеться з безсиллям – а це не приємне і складне для переживання почуття. У ньому немає енергії, тіло стає ватним, а будь-яке завдання непідйомним. Нічого не нагадує? Симптоми як при вигоранні. Питання тільки в тому, приймете ви в собі це почуття одразу, як помітите, чи почнете з ним війну, в якій не виграти.
Але є і хороші новини: визнаючи свої обмеження, ми вивільняємо масу енергії для руху вперед. Це наш шанс вивчити свої реальні (а не надумані) внутрішні та зовнішні ресурси. Так, усіх ми врятувати не можемо, але є те, що залежить від нас. І для того, щоб допомагати комусь, важливо самому бути у формі.
Один із найпростіших і дуже важливих способів профілактики вигорання – увага до своїх базових потреб: здорова їжа, сон, секс і регулярні фізичні навантаження триматимуть вас у формі.
Також важливо знайти способи перемикати увагу і розслаблятися протягом дня. Це може бути десятихвилинна прогулянка, читання книжки, чашечка кави, коротка медитація тощо. Знаєте це відчуття, коли час ніби зупиняється, а напруга йде? Яке заняття приносить вам це відчуття?
Важливим фактором профілактики вигорання є можливість говорити про те, що напружує, і отримувати підтримку. Тому наявність у вашому оточенні друзів і колег, здатних таку підтримку надати, дуже важлива.
Ну, і, звісно, не забувайте про якісний відпочинок. Добре, якщо принаймні один день на тиждень буде вашим повноцінним вихідним. А щоб сили витрачалися оптимально протягом робочого тижня, плануйте важливі та енерговитратні завдання на той час, коли ви найбільш ефективні. Ну, а якщо ви ще й зможете організувати своє вечірнє дозвілля протягом робочого тижня без телевізора та інтернету – то це взагалі вищий пілотаж. Адже відпочинок від великої кількості інформації – це саме по собі прекрасно.
Звісно, в сучасному світі робочі графіки і навантаження можуть бути найрізноманітнішими, а стресу і вигорання можна уникнути далеко не завжди. Але яким би не було ваше сьогоднішнє життя, в ньому завжди можна знайти трішки більше місця для турботи про себе.
Бережіть себе!
#Психологиня_Анна_Харченко