Новий рік і Різдво – це той святковий період, коли вся родина, друзі та родичі збираються разом. Це час подарунків та очікування чудес. Це так само може бути час, коли ваші діти отримують небезпечні меседжі з приводу власних кордонів. Як часто ви чули фразу: «Ти ж так давно не бачив свого рідного дядька! Іди швидше його обійми!», або »Дивись, який гарний подарунок подарувала тобі хрещена! Біжи швидше її поцілуй!»
Можливо, ви й самі не раз говорили ці фрази своїм дітям, а можливо чули їх на свою адресу, коли були маленькими. Як правило, ми говоримо подібні речі з власної тривоги з приводу того, що наша дитина ніяк не проявить вдячність та інші теплі почуття по відношенню до людини, стосунки з якою нам дорогі. У цій точці батьки можуть зустрічатися з провиною, соромом, або навіть страхом. А раптом значущі інші подумають, що ми виростили грубіянку? Або що наша дитина не ввічлива? Таким чином, батьки підштовхують малюка робити те, що він, можливо, навіть не мав наміру – обіймати і цілувати людину з ввічливості, або тому, що «так має бути». Зазвичай такі прояви любові та уваги частіше очікують від дівчаток, хоча що менші діти за віком, то частіше подібні вимоги можна почути і щодо хлопчиків.
Такі послання небезпечні тим, що в дорослому віці в людини виникає конфуз на тему того, що ж він (чи вона) має робити з ввічливості. Це також виховує нечутливість до власних фізичних і психологічних кордонів. Адже якщо для прояву подяки за подарунок треба обов’язково когось цілувати/обіймати, навіть якщо це не приємно, то де ж та межа, за якою варто зупинитися і прислухатися до себе?
Звісно, багато дітей із задоволенням обіймають і цілують своїх родичів і хрещених, просто тому, що вони цього хочуть, і самі проявляють у цьому ініціативу. Набагато складніше тим дітям, які за своєю природою інтроверти, і для яких ініціатива навіть у вербальному контакті з оточуючими може даватися не просто (не кажучи вже про фізичний). То що ж ми можемо зробити в такій ситуації?
По-перше, пам’ятати про те, що способів проявити любов і вдячність без фізичного контакту є безліч. Дитина може сказати «спасибі», повідомити про те, що вона скучила, подякувати посмішкою, або послати повітряний поцілунок, що виглядає особливо зворушливо, коли дитина маленька.
По-друге, бути завжди на боці дитини в подібних ситуаціях. Якщо ви бачите, що ваша дитина вагається, будьте їй підтримкою, на яку вона може розраховувати (і особливо, якщо інший дорослий проявляє зайву наполегливість). Пам’ятайте про те, що діти не можуть протистояти дорослому самостійно. Ви завжди можете розрядити обстановку, сказавши слова подяки, якщо підвисла пауза, а потім вже поговорити з дитиною окремо, і навчити прийнятних варіантів реакцій.
Щасливого Нового року та Різдва!
Анна Харченко.